Стрес-індукована діарея як варіант синдрому подразненого кишківника

Стрес-індукована діарея як варіант синдрому подразненого кишківника

Стрес-індукована діарея та її патофізіологія

Стрес-індукована діарея є поширеним варіантом синдрому подразненого кишечника з діареєю (СПК-д).

Патофізіологія стрес-індукованої діареї включає зміни вісцеральної чутливості, зміни кишкового мікробіому, підвищену проникність кишкового епітелію, порушення моторики та залучення імунної та нейрогуморальної систем.

Роль мікробіоти та вплив на симптоми СПК

CПК є надзвичайно поширеним, але недостатньо вивченим захворюванням ШКТ. Концепція порушення регуляції двопаправленої осі «кишківник-мозок» була прийнята як відповідна модель розладу. Мікробіом кишечника може відігравати важливу роль у появі та загостренні симптомів, і в цьому контексті він був широко вивчений. Хоча клінічні дослідження, які намагалися охарактеризувати кишкову мікробіоту при СПК, ще не можуть зробити висновок про причинну роль, вони підтверджують зміни як у стабільності, так і в різноманітності мікробіому.

Крім того, було достовірно продемонстровано, що маніпуляції з мікробіотою можуть впливати на ключові симптоми, включаючи біль у животі та частоту випорожнень, а також інші характерні ознаки СПК.

Для вивчення цих взаємодій було використано різноманітні стратегії, включаючи застосування пробіотиків, антибіотиків, трансплантацію мікробіому фекалій. Існують чіткі механізми, за допомогою яких мікробіота може викликати ці ефекти, як гуморальні, так і нервові. Це підтверджуює, що мікробіом є критичним вузлом на осі «кишечник-мозок», який піддається терапевтичним втручанням.

Роль мікробіоти та терапевтичний підхід

Основними трансмітерами цієї складної взаємодії є 5-гідрокситриптамін (5-НТ), дофамін, гама-аміномасляна кислота (ГАМК), гістамін.

Маніпуляції з мікробіомом кишечника різними способами (наприклад, антибіотики та пробіотики) сприяють змінам у центральному метаболізмі триптофану –  синтез серотоніну та шляхи деградації триптофану (утворення кінуреніну), що, таким чином, впливає на функцію мозку та поведінку.

Сапрофітна мікрофлора кишечника може передавати сигнали до ЦНС та ентеральної нервової системи через ендокринні, імунні, метаболічні та нейронні шляхи.

Біфідобактерії можуть проявляти свою антидепресивну дію шляхом впливу на протизапальні шляхи та регуляцію метаболізму триптофану, синтезу 5-гідрокситриптаміну та осі гіпоталамус-гіпофіз-наднирники.

Одним із терапевтичних підходів до СПК є використання пробіотиків, які  довели свою значущість при багатьох захворюваннях. Проведено численні дослідження щодо ефективності різних препаратів (як моноштамних, так і багатоштамних), проте не усі дають однакові результати.

Було проведено дослідження за участю пацієнтів із СПК, яким був поставлений діагноз згідно з Римськими критеріями IV і які мали різні підтипи СПК та різні рівні тяжкості симптомів.

Результати дослідження показали, що 30-денне лікування B. longum 35624, зменшило тяжкість перебігу СПК та покращило якість життя пацієнтів у всіх підгрупах пацієнтів, особливо з важким перебігом.

На ринку України є препарат Альфлорекс вiд СПК із унікальною культурою B. longum 35624, який значно зменшує симптоми.

Література:

Підпишись, щоб отримувати нагадування про анонси подій