З 4 по 5 квітня 2019 року у Києві відбулася XXI Національна школа гастроентерологів та гепатологів України, присвячена темі "Коморбідна патологія в гастроентерології: стан проблеми, шляхи розв'язання, профілактична гастроентерологія та дієтологія. Роль харчування в профілактиці та лікуванні захворювань". Під час заходу великий інтерес серед українських медичних фахівців викликали доповіді, на яких експерти представили останні дані доказової медицини, результати випадкових клінічних випробувань, а також новітні міжнародні рекомендації, на які спираються колеги в розвинених країнах.
Лікування функціональної диспепсії (ФД)
Із доповіддю «Кислотозалежні захворювання: як підвищити ефективність лікування? (за матеріалами Digestive Disease Week, Вашингтон, 2018, та UEGW, Відень, 2018)» виступив президент Української гастроентерологічної асоціації, заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Ігор Миколайович Скрипник.
– Згідно зі свіжими дослідженнями, пацієнти, які страждають на функціональну диспепсію (ФД), демонструють наявність функціональних або структурних змін у підслизовому нервовому сплетенні дванадцятипалої кишки, які були підтверджені аналізом гістологічних зразків. Ці результати були опубліковані N. Talley під час Тижня захворювань шлунково-кишкового тракту (Digestive Disease Week, DDW) у Вашингтоні у 2018 році. На DDW-2018 також відзначалася важливість дискусії щодо ролі дуоденального мікрозапалення у розвитку ФД.
Отже, лікування ФД повинно включати застосування кислотосупресивних препаратів (зокрема, інгібітори протонної помпи залишаються першою лінією), а при наявності даних про інфікування Helicobacter pylori - ерадикаційну терапію. Також, у випадку синдрому епігастрального болю, можуть застосовуватися трициклічні антидепресанти.
Незважаючи на загальні принципи лікування ФД, експерти DDW рекомендують використовувати індивідуальний підхід з метою впливу на ключові механізми патогенезу цього захворювання.
Тривале застосування ІПП: рекомендації
У 2017 році Американська гастроентерологічна асоціація опублікувала рекомендації щодо тривалого застосування інгібіторів протонної помпи (ІПП) у пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, стравоходом Барретта та для профілактики кровотеч, пов’язаних із прийомом нестероїдних протизапальних препаратів (D.F. Freedberg et al., 2017). Деякі ключові рекомендації з цих публікацій включають:
- Пацієнти з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою та надлишковою кислотопродукцією повинні приймати інгібітори протонної помпи для швидкого відновлення слизової оболонки та довготривалого контролю симптомів.
- При тривалому застосуванні ІПП необхідно періодично переглядати дозу з метою визначення мінімальної ефективної дози.
Також відзначалася важливість індивідуалізованого підходу до лікування з урахуванням особливостей пацієнта та ключових механізмів патогенезу захворювання.
Наявність інфекції Helicobacter pylori (HP)
Наявність інфекції Helicobacter pylori (НР) є прямим показанням до проведення ерадикаційної терапії. Для досягнення оптимального результату ерадикації важливо забезпечити адекватну кислотосупресію за допомогою ІПП.
Вибір конкретного ІПП може варіюватися залежно від метаболічних особливостей пацієнта. Наприклад, у “швидких метаболізаторів” (якими є європейці) найбільш ефективний контроль кислотопродукції може бути досягнутий за допомогою езомепразолу, рабепразолу тощо.
Застосування пробіотиків
Додатково, при ерадикаційній терапії важливо враховувати ефективність пробіотиків. Пробіотичний штам Saccharomyces boulardii (що присутній у препараті Ентерол®) доведено, що допомагає знизити ризик побічних ефектів, пов'язаних з антибіотиками, та підвищити ефективність ерадикаційної терапії. Дослідження показали, що цей пробіотик сприяє інгібуванню НР та покращує процес ерадикації.
Узагальнюючи, лікування кислотозалежних захворювань повинно бути комплексним, з використанням інноваційних ІПП, додаткових засобів для захисту слизової оболонки шлунка, пробіотиків та інших методів за необхідності. Врахування індивідуальних особливостей пацієнтів та ключових механізмів патогенезу є важливим елементом успішної терапії.